Напередодні 68-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників в Зіньківській центральній районній бібліотеці відбулося відкриття «Історичної майстерні» Зіньківщини, для всіх небайдужих до людського горя. Головне завдання «Історичної майстерні» допомога і підтримка жертвам нацистської тиранії і реалізація програми історичної освіти.  Тут зібрані свідчення нелегкої долі молодих українських дівчат зіньківчан.  

Серед молоді ПТУ 25 в цей день відбувся вечір спогадів жінок-остарбайтерів «Серце змушує мене сказати правду». Довгий час про долю муки і страждання молодих дівчат не говорили, бо вважали їх зрадниками що добровільно поїхали до Німеччини. І ось познайомитися із спогадами жінок-остарбайтерів Зіньківщини, зібраних завідуючими сільськими бібліотеками зможе тепер кожен. Ведучі вечора: завідуюча відділом обслуговування Колоша Лідія Миколаївна та Жук Тетяна Юрівна бібліотекар I  категорії, зачитали листи, спогади свідків, зокрема Дяченко Явдокії, Залізняк Тетяни, Канівець Катерини, Матюх Явдокії   із села Заїченців, Суденко Тетяни із села Ставкового, Іванчик Ніни із села Довжик , Омельченко Ганни із села Бірки, Тищенко Ганни із села Шилівка, Переятенець Марини із села Велика Павлівка, Надії Аксюк із міста Зінькова. Молодь переглянула відео-запис  Ясько Параски із села Попівки та Бокляк Ганни із села Власівка, які зняли бібліотекарі Попівської та Власівської бібліотеки-філіалів, Кучер Любов та Хоменко Надія. 

         Перед присутніми виступили начальник районного архіву Стась Євдокія, яка звернулася до молоді з проханням зберігати памʼять про сторінки життя 1943-1944 рр. своїх бабусь, дідусів, прадідів, прабабусів. В даний час розсекречуються особові справи,  документи і кожен може дізнатися про це звернувшись до архіву Полтавської області.

         Від громадської організації «Гендерний центр»  виступила її лідер в Зіньківському районі Мельник Лариса Миколаївна, яка наголосила на тому, що в районі реалізується проект Міжнародної громадської організації Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність», головним завданням якого є зібрати усі спогади жінок-свідків подій тих часів з метою переосмислення досвіду у військовий час і які ляжуть в основу майбутньої книги «Жити і памʼятати». Доки живі свідки тяжких років Великої Вітчизняної війни – сказала Лариса Мельник, наш обовʼязок донести до вас яке це було страхіття.

         Лідія Шпигоцька, яка зачитала спогади Марії Переятенець з Великої Павлівки звернулася до молоді щоб вони памʼятали про пережите своїх спадкоємців, тих хто віддав свою молодість, здоровʼя за наше мирне сьогодення, згадували і цінили їх  кожен день добрим словом. Тож запрошуємо наших зіньківчан поділитися спогадами про жіночу долю, принести листи, вірші минулих років, бо як сказав Микола Луків, український поет « В минулому нічого не змінити, воно минуло і на цьому край, але шануй, вивчай і памʼятай його сурові й мудрі заповіти».

Директор Зіньківської ЦБС Мороз Людмила