Неділя, 23.09.2018, 15:04
Вітаю Вас Гість | RSS

Зіньківська районна централізована бібліотечна система

Наш опрос
Оцініть цей сайт
Всього відповідей: 59
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Письменники Зіньківщини

Багряний (Лозов’ягін) Іван Павлович

(02.10.1907, с. Куземин Зіньківського повіту – 25.07.1963, Новий Ульм, ФРН)

Український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч Із 1943 року в рядах Української Повстанської Армії боровся проти фашистських окупантів. У лісах Волині написав автобіографічний роман «Тигролови». 1950 року видав свій визначний роман «Сад Гетсиманський».

Богуславець Леся

(справжнє ім’я Нитченко-Ткач Олександра Дмитрівна,23.06.1931, м. Зіньків)

Письменниця, радіожурналістка. Дочка Д.Нитченка.

У дитинстві жила й навчалася в Харкові. Твори, особливо подорожні нариси, пройняті почуттям любові до України, її мови, культури. Більш як 50 оповідань опубліковані в українських часописах діаспори. Після смерті батька продовжила започатковане ним видання «Листи письменників».

Вишня Остап

(справжнє ім’я – Губенко Павло Михайлович, 13.11.1889, хут. Чечва біля м-ка Грунь Зіньківського пов. – 28.09.1956, Київ)

Український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ ст. Молодший брат розстріляного за єжовщини 1937 року письменника-гумориста Василя Чечвянського.

Начальник медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. В’язень сталінських концтаборів. Ціною звільнення стали контроверсійні фейлетони проти УПА.

Вовк Василь Гаврилович

(15.08.1948, с. Ступки – 20.08.2001, Полтава)

Український літератор, поет, публіцист. За фахом – учений агроном. Друкуватися почав 1966 року в зіньківській районній і полтавських обласних газетах. Має публікації в журналах «Україна» й «Трибуна лектора», республіканських молодіжних газетах. 1978 року видав збірку ліричних поезій «Провесінь».

Вражливий (Штанько) Василь Якович

(1903, Опішня – 1938)

Український радянський письменник. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг», літературних об’єднань ВАПЛІТЕ, пізніше – «Пролітфронт». Друкувався з 1923 року. Репресований 1935 року. Реабілітований 1956 року.

Гаєвський Степан Лукич          

(28.11.1813, с. Ступки – 26.01.1862, побл. м. Зінькова)

Український письменник, походив із дворян. 1835 року видав збірку віршів, здебільшого перекладних. Написав кілька повістей: «Своя сім’я», «Вистава у старовинному театрі» та комедію «Учитель-бурсак». З історико-етнографічних розвідок до нас дійшли: «Про дідів і бабів», «Про українських чумаків», «Спогади про Україну», «Опис Зіньківського повіту Полтавської губернії» тощо.

Гребенюк Іван Федорович

(23.03.1918, с. Човно-Федорівка – 27.03.1982, м. Львів)

Український письменник. Учасник Великої Вітчизняної війни. Друкувався з 1938 року. Автор повістей, романів, гумористичних оповідань. Член Спілки письменників СРСР з 1961 року.

Заливчий Андрій Іванович

(1893, с. Міські Млини – 13.12.1918, Чернігів)

Український письменник. Написав автобіографічний цикл новел.

Захарченко Йосип Іванович

(1837, с. Галійка – 24.03.1894, м.Зіньків)

Із поміщицької родини. Закінчив Київський університет. Писав українською й російською мовами. У жанрі байки розробляв соціальні мотиви, питання культури та освіти. У літературній спадщині Захарченка чільне місце займають драматичні твори на теми з життя різних верств українського суспільства.

Зеров Микола Костянтинович

(26.04.1890, м. Зіньків –3.11.1937, ур. Сандармох. Карелія)

Поет, літературознавець, перекладач. Літературну діяльність розпочав 1912 року, друкувався в різних журналах. Належав до літературної групи «неокласиків». Автор збірки поезій «Камена», нарисів «Леся Українка», «Нове українське письменство», збірок літературно-критичних статей «До джерел», «Від Куліша до Українки», «Нове українське письменство», збірок літературно-критичних статей «До джерел», «Від Куліша до Винниченка». Видав курс лекцій з історії української літератури. Зеров звертався до осмислення загальнолюдських етичних та естетичних цінностей, його поезія відзначається тяжінням до прозорості й чіткості вислову.

Кондратенко Ольга Іванівна

(01.01.1931, с. Шилівка – 03.03.1998, с. Бобрівник)

Українська поетеса. Уперше надрукувала свій вірш у зіньківській районній газеті 1980 року. Надалі окремі твори з’являлися в газетах «Зоря Полтавщини», «Радянська освіта», «Патріот Батьківщини», в інших періодичних виданнях. У 1990-х роках постійно друкувалася в районній газеті «Голос Зіньківщини». 1994 року в Зінькові видала книгу вибраних поезій «Доля ткала дорогу».

Луб’яновський Федір Петрович

(9.08.1777, с. Млини Опішнянської сотні – 03.02.1869, м. Санкт-Петербург)

Сенатор, літератор, мемуарист. Отримав ґрунтовну освіту в Харківському колегіумі та Московському університеті. Мандрував країнами Європи, займався перекладацькою та письменницькою діяльністю.

Майстренко Іван Васильович

(28.08.1899, смт Опішня – 18.11.1984, Мюнхен)

Визначний український учений, політик, публіцист і письменник. У 1936 році за сфальсифікованим звинуваченням заарештований. Початок війни зустрів у Слов’янську. Опинився в Німеччині як остарбайтер, після війни продовжив там письменницьку діяльність.

Іван Майстренко є автором цілого ряду книг та публікацій.

Майстренко Яків Васильович

(12.10.1903, смт Опішня – 04.04.1987, Київ)

Драматург, прозаїк. Працював у театрах.  Автор п’єс та повістей.

Член Спілки письменників СРСР з 1962 року.

Мусієнко Олекса Григорович

(25.02.1935, с. Велика Павлівка – 28.02.2002 м. Київ)

Закінчив Київський університет (1958). Із 1957 року працював на газетній та видавничій роботі, відповідальним секретарем комісії з воєнно-художньої літератури та приймальної комісії Спілки письменників України.

Прозаїк. Автор історико-документальних романів. Член Спілки письменників СРСР з 1963 року.

Нитченко Дмитро Васильович

(псевдоніми – Дмитро Чуб, Дмитро Зірчастий, 08.02.1905, хут.Ніценка, біля с. Лютенські Будища –15.09.1999, Мельбурн)

Український письменник, культурно-освітній і громадський діяч. Народився на батьковому хуторі поблизу Зінькова. Через репресії сім’я змушена була покинути рідні місця. Перший вірш опублікував 1925 року в Полтаві. Друкувався в харківських журналах, а 1931 та 1933 року видав збірки віршів «Поезії індустрії» та «Склепіння». У  1943 році з родиною залишив Україну. Понад чверть століття очолював літературний клуб ім. В.Симоненка в Мельбурні. Із 1954 року редагував альманах «Новий обрій». Написав багато передмов до творів українських письменників діаспори. Автор близько 30 власних книг прози, літературних критичних статей, спогадів. Поетичні твори, які друкувалися в багатьох виданнях діаспори й України, наповнені почуттям любові до Батьківщини, віри в її майбутнє. Із 1992 року Дмитро Нитченко – член Спілки письменників України.

Олійник Микола Якович

(09.03.1923, Київщина – 1997, м. Київ)

Український письменник, публіцист. Автор романів, новел та літературно-художніх і публіцистичних статей у пресі.

Ряд творів присвячений місту Зінькову, в якому прозаїк проживав останні роки життя.

Орест (Зеров) Михайло Костянтинович

(27.11.1901, м. Зіньків – 12.03.1963, Ауґсбурґ, Німеччина)

Народився в сім’ї педагога. Займався літературною та перекладацькою діяльністю. Чотири роки провів у концтаборах НКВС, будував Біломорканал, а з початком Другої світової війни був відправлений на передову, потрапив у полон, після війни - до табору біженців в Ауґсбурзі. За життя видав чотири поетичних збірки: «Луни літ» (1944), «Душа і доля» (1946), «Держава слова» (1952), «Гість і господар» (1952). П’ята збірка «Пізні вруна» (1965) побачила світ після смерті поета.

Прах поета перевезено в Україну й перепоховано на Байковому кладовищі в Києві.

Романівська Марія Михайлівна

(28.07.1901, с. Єрки Миргородського пов. – 21.09.1983, м. Харків)

Українська рписьменниця, сценаристка та казкарка. Закінчила Зіньківську жіночу гімназію. До 1932 року працювала в кінематографії. 1925 року за її сценарієм на Одеській кіностудії було поставлено фільм «Марійка». Зіграла у стрічках: «Гамбург», «Черевички».

Друкувалася з 1922 р. Із 1932 року – на літературній роботі. Член Спілки письменників з 1934 р.

Росін (Лиманський) Тихін Миколайович

(27.12. 1918, с. Усть-Сумінське, нині Каргацького р-ну Новосибірської обл. – 31.12.2006, м. Зіньків)

Поет-аматор. У лютому 1943 року брав участь у боях під Чугуєвом. Нагороджений орденом Вітчизняної війни, медаллю «За бойові заслуги», рядом інших урядових нагород.

Т.М.Лиманський є автором ряду поетичних збірок: «Пісні над Ворсклою і Ташанню», «Ліричні наспіви», «Духовні сентенції», «Останні строчки», «Останні строчки-2».

Савін (Саволаін) Іван Іванович

(29.08.1899, м. Одеса – 12.07.1927, м. Гельсинки, Фінляндія)

Поет і прозаїк. Дитинство і юність письменника пов’язані з Зіньковом. 1922 року разом із батьком виїхав до Фінляндії. Тут активно включається в літературне життя еміграції.

Писав вірші, нариси й розповіді. Єдиний прижиттєвий збірник віршів «Ладанка».

Нині його творчість майже не відома широкому загалу.

Сердюк Павло Олександрович

(04.03.1926, с. Велика Павлівка – 1996, Ніжин)

Із родини хліборобів. Середню й вищу освіту здобув, навчаючись заочно спочатку в Гадяцькому педагогічному училищі, а згодом у Харківському університеті. Керівник молодіжної літературної студії Ніжинського педінституту. Видав літературно-критичні нариси «Платон Воронько», «Людина в поемі», «Чингіз Айтматов». Член Спілки письменників СРСР із 1966 року.

Синицький Віталій Віталійович

(26.06.1936, смт Опішня)

Публіцист, літературознавець, критик. Наукові праці з творчості М.Гоголя, А.Макаренка, письменників-фантастів. Друкувався в колективних збірках, журналах «Україна», «Дніпро», «Радуга», «Лтавський детектив». Статті та рецензії продовжують з’являтися в полтавських обласних газетах.

Стороженко Олексій (Олекса) Петрович

(12.11.1806, с. Лісогора Борзненського пов. Чернігівської губ. –06.11.1874)

Літератор, державний службовець, музикант, скульптор. Із дворян Зіньківського повіту. Автор 14 творів російською мовою, 26 – українською («Українські оповідання»). За скульптурні твори нагорожений медаллю Академії мистецтв, удостоєний звання академіка за проект пам’ятника Нестору-літописцю.

Сухорада Павло Федорович

(09.06.1940, с. Велика Павлівка – 18.12.1994)

Народився в сім’ї колгоспників. Його гуморески друкували газети «Літературна Україна», «Молодь України», журнали «Прапор», «Дніпро», «Україна». «Антивиховання» – перша книга автора. Письменник писав на теми колгоспного життя, про побут і мораль, дотепно висміював недоліки радянської дійсності.

Тютюнник Григір Михайлович

(05.12.1931, с. Шилівка – 07.03.1980, Київ)

Український письменник. Друкуватися почав із 1961 року. Перша збірка новел – «Зав’язь». Автор книг оповідань і повістей «Деревій», «Крайнебо», «Коріння», у яких порушуються морально-етичні проблеми. Написав ряд книг для дітей: «Ласочка», «Лісова сторожка», «Степова казка», «Климко», «Вогник далеко в степу».

Лауреат Державних премій ім..Т.Г.Шевченка та Лесі Українки.

Тютюнник Григорій Михайлович

(23.04.1920, с. Шилівка – 29.08.1961, Львів)

Український письменник. Учасник Великої Вітчизняної війни. Друкуватися почав із 1937 року. Найвизначніший твір Г.Тютюнника – роман «Вир», за який був нагороджений Державною премією УРСР ім. Т.Г.Шевченка. Автор збірки поезій «Журавлині ключі», незавершеного роману «Буг шумить». Нагороджений орденом «Знак Пошани».

Тютюнник Федір Григорович

(04.03.1929, с. Шилівка – 04.03.2003, с. Шилівка)

Прозаїк. Автор книжок, оповідань та повістей «Співуче джерело», «Зелений легіт», «На бистрині». Лауреат обласної комсомольської премії ім.П.Артеменка. Член Спілки письменників СРСР з 1968 року.

Цюпа Іван Антонович

(29.10.1911, с. Бірки – 23.03.2004, Київ)

Прозаїк. Автор книжок оповідань, нарисів і повістей. За роман «Мужній вершник» удостоєний Республіканської комсомольської премії ім. М.Остроградського. Член Спілки письменників СРСР з 1943 року.

1985 року за книгу «У серці дзвонять голоси» присуджена Державна премія ім. Т.Г.Шевченка.

1995 року вийшла книга письменника «В пазурах єжовщини», яку він, репресований та реабілітований, присвятив «світлій пам’яті незабутніх земляків моїх, розчавлених на жорнах тиранії, замучених голодомором, доведених до згуби по тюрмах і таборах, безневинно розстріляних».

Нагороджений орденом Дружби народів, медалями.

Чечвянський (Губенко) Василь Михайлович

(28.02/11.03.1888, хут. Чечва Грунської вол. Зіньківського пов. – 15.07.1937, Київ)

Письменник-гуморист, старший брат Остапа Вишні, довголітній співредактор і секретар журналу «Червоний перець»; член літературних організацій «Плуг» і ВУСПП; друкуватися почав на початку 1920-х.

Шило Віктор Анатолійович

(вересень 1962, м. Зіньків)

Вірші та проза публікувались у журналах «Горизонт» (Кишинів), «Дельтаплан» (Кишинів), альманасі Міжнародного фонду писемності (Москва), інших молдовських та московських виданнях, кіровоградських газетах. У Кіровограді вийшла книга В.Шила «Розуміння історії». У 1987-1991 роках автор працював над збіркою «Практика: 1962-1991».

Вход на сайт
Поиск
Календарь
«  Вересень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930